Ukrainian Belarusian English French German Japanese Lithuanian Polish Russian Spanish Turkish

Обслуговуючий зерновий кооператив - чи бути йому гравцем на ринку зерна?

Ключовий фактор успіху сільгоспвиробника - доступ до ринку. Експортна орієнтованість українського зернового агробізнесу призводить до того, що між виробником і покупцем, а надто дрібним виробником, закономірно виникає ланцюжок посередників – трейдерів, кожний з яких виконує певну функцію. Чи може господарство скоротити кількість посередників, чи й зовсім відмовитися від їх послуг? Що господарство від цього отримає – додаткові прибутки чи неочікувані збитки?

Основна місія трейдера - формування товарної партії зерна для подальшого продажу. Що ж відрізняє товарну партію від зерна на току? Розглянемо основні риси товарної партії:

  • По-перше – об'єм. Закономірно, чим більша партія зерна, тим по вищій ціні її можна реалізувати;
  • По-друге – відповідність зерна в партії стандарту – ДСТУ, та/або вимогам покупця (контракту купівлі-продажу зерна), його одноманітність;
  • По-третє – доступність зерна для продажу. Слід зазначити, що це не лише наявність транспортних можливостей, а і юридична складова: належним чином оформлені карантинні сертифікати, сертифікат якості Державної хлібної інспекції (ДХІ) для поставок залізницею, у випадку експорту – митне оформлення, тощо.

Вже перша риса товарної партії – об'єм, дає відповідь, чи може господарство її самостійно сформувати. Одна річ – агрохолдинг, що має в обробітку десятки, чи сотні тисяч гектарів землі, інша річ дрібний фермер. Припустимо, фермер засіяв кукурудзою 200 га землі та отримав урожай 10 т/га, навіть при такій урожайності це становитиме лише 2000 тонн зерна. Проте, якщо об'єднати 5 таких партій то вийде вже 10 тис. тонн, – або до 167 залізничних вагонів.

Однак, об'єднати зерно кукурудзи в партію, це не просто зсипати його в одне місце. Зерно повинно мати ряд якісних характеристик, які відповідають вимогам діючого ДСТУ, або навіть кращі показники на вимогу покупця. Наприклад, вологість – не вище 14%, низька сміттєва домішка, зернова домішка (подрібнені та биті зерна) теж повинна відповідати умовам контракту, і якщо згідно ДСТУ 4525:2006 це 15% (на кормові потреби), то при відправці на експорт – зазвичай це не більше 6-8%.

Звісно отримати такі показники "з поля" складно, зерно потребує доробки – сушки та доочистки. Якщо, для великого господарства встановлення відповідного обладнання – сушарок та сепараторів «питання техніки», то для дрібних фермерів запитань набагато більше. І це не лише питання вартості придбання обладнання.


Приклад
Сепаратор попередньої очистки СПО-100, може гарантовано очистити 50-70 тон зерна на годину (в залежності від вологості та інших факторів, по соняшнику, наприклад, продуктивність буде менша ніж по пшениці). На елеваторах такі сепаратори працюють фактично цілодобово. Вартість сепаратора 64 тис. грн., вартість встановлення: металоконструкції, бункер завантаження, норія та загально будівельні роботи обійдуться ще в 70 тис. грн., загалом – 134 тис. грн. При нормі амортизації 12%, в рік це становитиме 16 тис. грн. Незалежно, чи ми очистили 1000 тонн чи 50 тис. тонн за сезон амортизація ляже на собівартість цієї послуги, і якщо в першому випадку ця складова становитиме 16 грн. за тонну, то в другому випадку – лише 32 копійки.


Висновок: наявність сучасного обладнання гарантує якість, але забезпечити низьку собівартість доробки зерна можна лише ефективним використанням обладнання.

Чи є виходом для невеликих господарств їх об'єднання? Очевидний шлях кооперації на практиці не такий простий як здається в теорії, але чи дозволить він невеликим с/г підприємствам проводити більш ефективну виробничу та маркетингову діяльність? Розглянемо детальніше, що ж це таке – зерновий обслуговуючий кооператив.

Зерновий обслуговуючий кооператив – що це таке?

Законодавство

Незважаючи на те, що відповідна законодавча база була розроблена досить давно, Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" був прийнятий в 1997 р, господарства загалом не прагнули долучитися до запропонованих Законом механізмів економічної самодопомоги. По великому рахунку проведене в 2000 р. реформування агросектору економіки було на порядок зрозуміліше і ефективніше, а головне мало під собою стійке економічне підґрунтя: фіксований сільськогосподарський податок, пільгове ПДВ, відшкодування за банківськими відсотками.

Реанімація агрокооперації відбулася лише в 2009 р. після того як Кабінет Міністрів України своєю постановою від 3 червня 2009 р. №557 затвердив «Державну цільову економічну програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів». Термін дії програми до 2015 року причому на її підтримку планувалося виділити 6489 млн. грн., у тому числі у 2009 році 90 млн. грн., 2010 – 632,7, 2011 – 1630,7, 2012 – 1300,9, 2013 – 1116,2, 2014 – 977,3 і в 2015 – 741,4 млн. грн. Фінансування Програми має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету.

Наказом Мінагрополітики від 31 липня 2009 р. №551 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики України від 20.10.2009 р. №750) було затверджено «Орієнтовний кошторис (гранична сума коштів державної підтримки) придбання техніки та/або технологічного обладнання сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами», в тому числі для зернового обслуговуючого кооперативу (потужністю 5 тис. тонн) до 1570,0 тис. грн. (враховується в загальній сумі коштів, передбачених регіону).

За умовами Державної програми, члени кооперативу беруть участь у співфінансуванні, розмір їх пайового внеску складає не менше 10% фінансування визначеного бізнес-планом згідно до Орієнтовного кошторису. Безповоротна фінансова підтримка надається у розмірах, що не перевищують 90% кошторисної вартості техніки і обладнання для кооперативів (згідно Орієнтовного кошторису).

У разі, якщо кооператив відчужує придбані сільськогосподарську техніку та/або технологічне обладнання до закінчення п'ятирічного строку їх експлуатації (в тому числі у зв'язку з ліквідацією кооперативу), кошти фінансової підтримки повертаються до державного бюджету (постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. №723).

Але, неприємним сюрпризом для кооператорів (крім молочних кооперативів) є ПДВ на обладнання, яке необхідно сплатити до бюджету (причому ці кошти не будуть відшкодовані), таким чином фактичний платіж членів кооперативу становить 30% від вартості обладнання. Інша проблема, податкові адміністрації відмовляються реєструвати кооперативи як неприбуткові організації та пропонують оподаткування на загальних умовах, або якщо середньорічна чисельність персоналу не перевищує 50 чоловік та виручка кооперативу не перевищує 1 млн. грн.. на рік - спрощену систему оподаткування (згідно Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 в редакції від 30.06.2005 р.).

Загалом, в цьому конкретному випадку, можна було б говорити про нерозуміння самої економічної суті зернових обслуговуючих кооперативів, оскільки члени кооперативу і так є суб'єктами оподаткування, тобто фактично оподатковуються двічі, якби не існування цілого прошарку агровиробників – одноосібників, оподаткування яких до цього часу законодавчо неврегульоване. Чи зможуть податківці впровадити справедливі механізми оподаткування одноосібників та погодитися з статусом сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій – покаже час. Поки ж , констатуємо - сучасний підхід до оподаткування одна з причин гальмування розбудови сільської кооперації.


Довідка
Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в 2009 році.
Передбачено за рахунок коштів Стабілізаційного фонду – 90,0 млн. грн
Фактично виділено - 35,0 млн. грн
Використано - 14,4 млн. грн
Оформлено фінансові зобов'язання – 12,1 млн. грн
Джерело: Міністерство аграрної політики


Основні принципи кооперації

В ідеалі, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це господарська організація економічного захисту і самодопомоги виробників, що:

  • належить сільськогосподарським товаровиробникам і управляється ними на демократичних засадах;
  • надає необхідні послуги своїм членам;
  • не має на меті отримати прибуток для себе, а прагне збільшити прибуток господарств своїх членів.

Принципи економічної діяльності:

  • послуги надаються переважно своїм членам;
  • послуги надаються з метою скорочення витрат або підвищення прибутку членів кооперативу;
  • члени кооперативу є одночасно його власниками і клієнтами;
  • члени беруть на себе зобов'язання по користуванню послугами кооперативу;
  • фінансування кооперативу членами здійснюється пропорційно користуванню його послугами;
  • кооператив неприбуткова організація, намагається надавати послуги по ціні собівартості;
  • суми перевищення доходів кооперативу над витратами розподіляються між його членами пропорційно до обсягів користування послугами, а не до розміру паю;
  • нарахування на паї членів обмежуються.

Організаційні принципи:

  • демократичне управління і контроль за принципом «один член – один голос»;
  • добровільність членства;
  • відкритість (потенційна доступність) членства;
  • рівні права членів у користуванні послугами та управлінні кооперативом;
  • робота представницьких органів кооперативу (правління, ревізійної комісії) на громадських засадах;
  • дотримання членами вимог Статуту та Правил внутрішнього розпорядку кооперативу.

Кооператив як організація, погляд менеджера

Кооператив з точки зору класичного менеджменту – звичайна формальна організація, тобто група, діяльність якої свідомо координується для досягнення загальної цілі або цілей (за визначенням Честера Бернарда – відомого вченого в галузі теорії менеджменту підприємства першої половини 20 століття) і має ряд характеристик: ресурси, залежність від зовнішнього середовища, розподіл праці та необхідність в управлінні.

Загальні принципи кооперації дають нам ціль - надання послуг з метою скорочення витрат або підвищення прибутку членів кооперативу і водночас встановлюють планку – кооператив повинний бути більш ефективний, ніж організації-конкуренти.

Чи можливо це? Зрозуміло, що в плані ресурсів і залежності від зовнішнього середовища кооператив не може бути більш ефективним ніж промислові елеватори. Залишаються лише розподіл праці і управління. Але і тут є проблема - демократичне управління і контроль за принципом «один член – один голос», приводять до глибоких внутрішніх суперечностей – «рівність нерівних є нерівність» (за визначенням Ф. Енгельса). Дрібні члени кооперативу зможуть проводити вигідні для себе рішення, хоча зрозуміло, що економічна ефективність діяльності кооперативу залежить в першу чергу від його великих учасників. Так би мовити, необхідність дотримання балансу демократії та економічної ефективності.

Загальноприйнята практика: умова успішної діяльності – «кістяк» кооперативу має бути з підприємств одного рівня розвитку та розміру.

Інша проблема - робота представницьких органів кооперативу (правління, ревізійної комісії) на громадських засадах, об'єм управлінської роботи, що в фермерському господарстві, що в кооперативі досить значний. Зупинимося лише на представницькій функції керівництва, а саме взаємодії з місцевими органами влади та контролюючими органами. Ось їх короткий перелік: податкова адміністрація, сільська рада, обленерго, облгаз, екологічна інспекція, карантинна інспекція, пожежний нагляд, держстандарт метрологія, інспектор з охорони праці..., практика показує, що в процесі діяльності кооператив будуть перевіряти цілий ряд інших інстанцій від КРУ до СБУ включно. Сподівання на можливість суміщення керівництва фермерським господарством і кооперативом чи безкоштовний якісний менеджмент, по меншій мірі, занадто оптимістичні.

Висновок: управління кооперативом здійснює найманий директор (а не фермер-член кооперативу) з доброю зарплатою!

Не зважаючи на технологічно досконале обладнання зерновий обслуговуючий кооператив не є повним аналогом елеватора (принаймні, на початку діяльності). В його роботі буде присутній ряд обмежень, які члени кооперативу повинні прийняти. Обмеження ці мають об'єктивний характер і викликані тим, що потужності елеватора мінімум на порядок перевищують потужності кооперативу.

Так, кооператив не зможе одночасно проводити приймання і доробку різних культур, або приймати на збереження багато різних культур, чи одну культуру з різними якісними показниками. Велика вартість зернових силосів призводить до необхідності обмежити вибір культур для збереження. Розумним компромісом є орієнтація на збереження фуражних культур, таких як кукурудза чи ячмінь, або культур якісні показники яких будуть близькими в багатьох членів кооперативу, з тим, щоб забезпечити максимальне заповнення силосів (можливість змішування партії). Для довготривалого збереження - культури які раніше демонстрували зростання ціни (наприклад сою), або ж явно недооцінені на момент збирання (як правило кукурудза).

Коротко порівняємо можливості зернового обслуговуючого кооперативу і елеватору:

Елеватор   Кооператив  
Послуги елеватора носять широкий та універсальний характер, повністю охоплюючи весь логістичний ланцюжок від приймання зерна до його продажу

+

Загалом послуги кооперативу більш обмежені

-

В зв'язку з великими об'ємами зерна, при наданні послуг елеватор використовує ефект масштабу виробництва

+

Собівартість послуг кооперативу більш чутлива до об'єму наданих послуг. Так, при використанні силосу потужністю 2500 т. на 100% собівартість збереження 1 тонни є дешевшою, ніж коли в такому силосі зберігається лише 2000 т

-

Технологічні особливості «знеособленої» доробки зерна призводять до завищення його показників лабораторією елеватора по засміченості та вологості

-

Втрати зерна на ділові та мертві відходи при очистці та сушці - «по факту»

+

Необхідність транспортування зерна не елеватор – собівартість близько 10 грн. за тону (без врахування збільшення вартості доставки при наявності черги через плату за простій автотранспорту)

-

Транспортування «з поля» власним транспортом. Координація темпів збирання з діяльністю кооперативу

+

Висновок: для ефективної діяльності кооперативу, співпраця членів не повинна починатися лише з моменту доробки зернових - члени кооперативу повинні координувати та взаємно узгоджувати свої виробничі програми та плани вирощування продукції.


Приклади координації виробничих програм членів кооперативу
1) Розробляючи план посівів враховуйте логістичну складову кооперативної доробки зернових. По-можливості використовуйте однаковий посівний матеріал, щоб отримувати можливість або спільної доробки зерна, або ж доробки без переналагоджування сепаратора та повної очистки сепаратора і сушарки, оскільки такі операції займають значний час.
2) Плануючи посіви кукурудзи узгодьте розподіл гібридів кукурудзи між господарствами по ФАО, з тим щоб рівномірно заповнити рекомендований для даної агрокліматичної зони діапазон допустимих значень ФАО. Це дозволить подовжити період експлуатації сушарки, тобто збільшити загальне надання послуг сушки.Фактично, членство в економічно успішному кооперативі передбачає узгодження індивідуального вибору способу господарювання з колективними зобов'язаннями.


Економічне середовище коригує модель управління від демократичного самоврядування «гуртове - чортове» до єдиноначалля. Однак, це не суперечить організаційним принципам кооперації. Як вже було зазначено, оптимально, коли збори членів кооперативу приймуть рішення про залучення стороннього кваліфікованого менеджера. Однак питання делегування повноважень операційного керівництва діяльністю кооперативу досить складне. Зазвичай в статуті кооперативу прописано які рішення керівник може втілювати в дію одноособово та самостійно, а які потребують узгодження з зборами членів кооперативу.

Перечислимо основні напрямки діяльності які необхідно визначити на загальних зборах:

  • фінансування створення та роботи кооперативу;
  • забезпечення кооперативу достатнім об'ємом зерна;
  • участь у створенні матеріально-технічної бази кооперативу;
  • участь у роботі кооперативу та управлінні;
  • правила координації внутрігосподарської діяльності господарств членів кооперативу з технологічними можливостями зернового обслуговуючого кооперативу.

Мій особистий досвід свідчить, що для уникнення конфліктів під час надання послуг з доробки зернових, зазвичай необхідно детально роз'яснити технологічні особливості процесу доробки замовнику. В кооперативі також необхідно інформувати його членів відносно технологічних особливостей процесу доробки зерна та, образно кажучи, винести технологічні питання «за дужки» питань управління. Розробка детальних технологічних карт та інструкцій на кожну операцію, до обліку послуг включно, допоможе уникнути багатьох конфліктних ситуацій в майбутньому.

Розумним доповненням до цього була б така практика: члени кооперативу на зборах визначають цілі яких необхідно досягти в процесі спільної діяльності – виробничий план, і саме за цим критерієм оцінюють роботу керівництва. Для цього кооператив має спеціальний контролюючий орган - ревізійну комісію, висновки якої та звіти керівника заслуховуються на зборах членів.

Кооперація – вигідно чи ні?

Розглянемо просту ситуацію. В роботі агровиробників ваги необхідна річ: прийняти урожай з поля, продати зерно, перевірити поставку міндобрива і ще багато чого. Зазвичай ваги, що залишилися від колгоспів вже не відповідають загальноприйнятій точності зважування – похибка в межах 20 кг, та не можуть зважувати сучасні зерновози.

Електронні ваги забезпечують і необхідні межі зважування з необхідною точністю, та дають можливість документувати операції за допомогою комп'ютера, чим попереджують зловживання персоналу та покупців. Однак вартість такого обладнання зависока для фермерського господарства – з монтажем та повіркою становитиме близько 300 тис. грн.

Водночас, 5 фермерських господарств, об'єднавшись і витративши лише по 60 тис. грн.., отримають сучасні ваги та зможуть значно покращити облік. Якщо ж ці господарства утворять обслуговуючий кооператив, то зможуть претендувати на отримання державної підтримки гранична ціна вагів 270 тис. грн., з яких держава компенсує 247 тис. грн.. В цьому випадку внесок кожного господарства становитиме лише трохи більше 20 тис. грн.. (враховуючи сплату ПДВ).

Ваги - ідеальний приклад кооперації: високопродуктивні, дозволяють зважувати одночасно різні культури та від різних господарств. Сепаратор, наприклад, щоб перейти з очистки пшениці на ячмінь потребує деякого часу. Окрім того не можна одночасно очищати ту ж культуру (наприклад – пшеницю) не лише від різних господарств, а і від одного господарства якщо вона різної якості (різна вологість, натура тощо) та/або сорту.

Як було відмічено на початку статті, сучасний кооперативний рух в Україні має коротку історію розвитку. Бракує досвіду створення й управління майже усіх типів обслуговуючих кооперативів. Але можна сказати, що кооператив зі зберігання, доробки та маркетингу зерна є одним з найскладніших типів кооперативів. Один приклад – зі всього переліку техніки й обладнання, затвердженого для придбання за державні кошти для 95 с/г обслуговуючих кооперативів, що приймали участь в конкурсі по відповідні Державні програмі, є лише одна зерносушарка й одні автомобільні ваги. Тобто, навіть потенційно маючи можливість отримати компенсацію 90% від вартості обладнання (без ПДВ), проекти по розвитку зернових кооперативів майже відсутні.

За підтримки Канадсько-Українського зернового проекту (проект технічної допомоги, що фінансується Канадською агенцію міжнародного розвитку CIDA) було створено методику для оцінки передумов створення зернового обслуговуючого кооперативу та планування його успішної діяльності. На даний момент методика, а також формат бізнес плану, таблиці для розрахунків та інші матеріали, розміщено на сайті Канадсько-Українського зернового проекту в вільному доступі. Проект має намір продовжувати роботу в цьому напрямку (допомога в написанні бізнес-планів, надання консультації, у тому числі по вибору обладнання тощо) й в майбутньому.


Для інформації
Кооператив не є синонімом «невеличке підприємство локального характеру». Канадська зернова компанія «Вітерра» (Viterra), яка недавно вийшла на український ринок, розпочала свою історію ще на початку 20-го століття саме як кооператив. Вже тоді зерновиробники Канади почали об'єднуватися в зернові пули в спробі отримати кращу ціну за свою продукцію. Одним з таких об'єднань став «Саскачеванський зерновий пул», який будував невеличкі елеватори на відстані 10-15 км. один від іншого, куди фермери могли привезти своє зерно, визначати його якість й продати. Крім цього, зерновий пул продавав фермерам добрива та засоби захисту. З розвитком залізниці та механізації с/г відпала необхідність в великі кількості пунктів для прийомки зерна й зернові термінали стали більш потужними; з часом кооператив також став виробляти й продавати корми. В 1996 році «Саскачеванський зерновий пул» став публічною корпорацією й вийшов на фондову біржу. Через поглинання іншого зернового пула в 2007 році було створено компанію «Вітерра», річний обсяг продаж якої сьогодні перевищує 6 млрд. доларів США.


На мою особисту думку, зернові обслуговуючі кооперативи в найближчій перспективі не стануть ключовими гравцями на ринку зерна, хіба що, держава надаватиме суттєву цілеспрямовану допомогу саме таким видам кооперативів. Однак, важко переоцінити їх соціальну значимість. В будь якому разі сільська кооперація – важлива складова економічного добробуту українського села, та як мінімум ще одна модель ведення агробізнесу.

Олексій Харсун (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. )
експерт з фінансів й управління с/г підприємств

www.agrofon.narod.ru