Ukrainian Belarusian English French German Japanese Lithuanian Polish Russian Spanish Turkish

Кооперація як спосіб життя

В Україні швидкими темпами відбувається концентрація земель в руках великих вертикально інтегрованих аграрних компаній - агрохолдингів. При цьому в суспільстві поширюється думка, що такий спосіб розвитку аграрного сектора - чи не єдиний прийнятний для країни, і лише він може забезпечити створення додаткових робочих місць на селі, виробництво конкурентоспроможної продукції, а отже - процвітання аграрної галузі в цілому. Проте цій думці суперечить досвід більшості інших країн світу - як Східної, так і Західної півкулі. Якщо ближче придивитися до сільської місцевості в ЄС та Північній Америці, то можна побачити значно більшу збалансованість виробничої і соціальної сфер.

Класифікація аграрних кооперативів у ЄС й Канаді

Найчисленнішою в ЄС є група кооперативів, що займаються заготівлею, переробкою і збутом (оптовим і роздрібним) сільськогосподарської продукції. Ці види діяльності характерні, наприклад, для кооперативів молочної і м’ясної спеціалізації, зі збуту яєць і птиці, з реалізації насіння сільськогосподарських культур та ін. Нині дуже мало збутових кооперативів, що продають сільгосппродукцію у вигляді сировини: майже повсюдно вона піддається певній обробці, пакуванню тощо.

У багатьох розвинутих країнах кооперативи здійснюють переробку майже всього товарного молока. Так, у Данії ця частка становить 90%, стільки ж відсотків масла і сиру кооперативи постачають на експорт. У країнах Скандинавії і Фінляндії вони беруть найбільшу участь у переробці м’яса та молока: на них припадає 80% реалізації цієї продукції. У Нідерландах, що вважаються у Європі «законодавцями» обслуговуючої кооперації, кооперативи реалізують понад 80% товарного молока, майже всі овочі, 95% фруктів і 90% вовни.

Хоч у Франції і ФРН фермерські господарства не повністю охоплені кооперативами, але ними реалізується на внутрішньому і зовнішньому ринках половина продукції аграрного сектора. Французькі кооперативи виробляють і збувають на міжнародному ринку до 70% вина, висока їх участь і у випуску спирту та оливкової олії.

Кооперативи з переробки сільськогосподарської сировини досягають глибокої переробки сировини на основі безвідходних технологій. Наприклад, у Данії крім великих м’ясокомбінатів кооператорам належать і невеликі підприємства з переробки відходів цих комбінатів (крові, вовни, нутрощів і кісток). На таких підприємствах виробляють і цінну сировину для фармацевтичної промисловості (наприклад, екстракт гормонів з підшлункової та інших залоз). Ефективність і високу рентабельність цих допоміжних підприємств у Данії засвідчує те, що вартість виробленої ними продукції становить близько 20% сумарної вартості продукції всіх м’ясокомбінатів.

До другої великої групи входять кооперативні товариства, головною функцією яких є оптова закупівля засобів виробництва з наступним постачанням них у господарства своїх членів. В окремих випадках ці кооперативи займаються і реалізацією окремих видів сільгосппродукції. Ця група надає надзвичайно вагому допомогу своїм членам у виробничо-технічному забезпеченні. Зокрема, у Швеції і Фінляндії вона постачає фермерам близько 60% засобів виробництва. У Франції та ФРН такі кооперативи постачають близько 50% добрив та кормів, а у Франції через них надходить майже 2/3 насіння зернових культур. У ФРН на кооперативи фермерів припадає 36% продажу сільськогосподарської техніки та обладнання і 44% пального.

Як і в країнах Євросоюзу, канадські сільськогосподарські кооперативи також відіграють ключову роль у аграрному секторі економіки, зокрема у постачанні виробничих ресурсів для фермерів, переробці та збуті зерна й олійних культур, молочної продукції, м’яса, фруктів, овочів, а також меду та продукції з кленового сиропу.

Найпотужнішою групою кооперативів за обсягами продажу в Канаді є сільськогосподарські збутові кооперативи, які можна скоріш назвати переробно-збутовими кооперативами. Це є здебільшого сучасні підприємства, які використовують найновіші технології для переробки і додавання вартості сільськогосподарській продукції. Досить часто такі кооперативи також постачають своїм членам засоби виробництва. 42% молока, виробленого в Канаді, переробляється та продається через кооперативи. Три з п’яти найбільших компаній з переробки м’яса птиці є кооперативами; понад 50% продажу яєць і птиці, вироблених фермерами, проходять через кооперативи.

Останнім часом в Канаді з’явилося поняття кооперативів нового покоління, які розглядаються як нова форма організації переважно збутових кооперативів. Засадничим принципом кооперативів нового покоління є те, що члени повинні укладати обов’язкові угоди про постачання, відповідно до яких вони мають право і зобов’язані поставити кооперативу визначену кількість сільськогосподарської продукції. Від них також вимагається інвестувати в кооператив пропорційно до кількості продукції, яку вони постачатимуть кооперативу. Але крім членів у кооператив можуть входити інші інвестори.

Не менш потужною групою є постачальницькі кооперативи. Сільськогосподарські постачальницькі кооперативи Канади забезпечують своїх членів нафтопродуктами (на 52%), добривами і хімікатами (на 13%), кормами для тварин (на 14%), насінням, будівельними матеріалами та іншими засобами виробництва.

Іншими двома типами кооперативів у Канаді, принаймні найбільшими за кількістю, є виробничі кооперативи (не є подібними виробничим кооперативам за українським законодавством) та кооперативи з надання послуг. Виробничі кооперативи надають послуги, пов’язані з годівлею, випасом та репродукцією тварин, а також сільськогосподарською механізацією, лісництвом і ремеслами. Кооперативи з надання послуг займаються очищенням насіння, послугами з управління земельними ресурсами, консультуванням, організацією фермерських ринків тощо. Детальніше розповімо про кооперативний досвід Франції та Канади.

Французький досвід

У цій країні функціонує 3500 сільськогосподарських кооперативів, що ведуть переробно-збутову діяльність. До них додаються 13300 кооперативів зі спільного використання сільгосптехніки. Дуже поширені також кооперативи, що надають послуги зі штучного осіменіння ВРХ. У французьких кооперативах зайнято понад 520 тис. працівників, їх річний товарообіг становить у середньому 77-80 млрд євро. На французькі кооперативи припадає близько 60% збуту сільгосппродукції. Найбільше кооперативами охоплено збут зерна - 67-70%, свинини - до 65%, понад половини молока.

Переробні кооперативи Франції дають 40-45% загального обсягу продукції харчової промисловості. Значна частка кооперативного сектора у виробництві харчової продукції забезпечує створення сприятливого конкурентного середовища, спонукає приватні переробні підприємства до покращення економічних відносин з фермерами. Через кооперативи зі спільного використання техніки (CUMA) фермерські господарства одержали доступ до високопродуктивних машин та можливості зменшувати індивідуальні витрати на закупівлю технічних засобів, залучати до виконання робіт професійних механізаторів і навіть вирішувати проблему почергових відпусток для членів фермерських господарств. Сьогодні в країні членами і клієнтами CUMA є близько 38% фермерів. У них зосереджена третина парку зерно- і кормозбиральних комбайнів, п’ята частина розкидачів добрив, трактори підвищеної потужності, обприскувачі, спеціалізоване обладнання для ремонтних робіт, меліоративна й інша спеціалізована техніка. Машини і обладнання, що знаходяться в кооперативах, є колективною і частково приватною власністю їх членів. Їх використання відбувається за чітко складеними графіками відповідно до замовлення фермерів.

Досвід Канади

У Канаді діє понад 1300 сільськогосподарських кооперативів, в штатах яких працюють близько 30 тис. осіб. Членами кооперативів є більш ніж 340 тисяч виробників.

Виручка 291 збутових кооперативів становить 9,3 млрд канадських доларів на рік. Найбільша частина у загальному продажу припадає на кілька великих кооперативів, у т. ч. Agropur та Gay Lea Foods (переробка молочної продукції), Exceldor (забій та переробка птиці) та La Coop federe (переробка м’яса та птиці). Дохід останнього, за підсумками 2010 року, склав майже 4 млрд канадських доларів, і він посів 90-те місце в рейтингу найбільших компаній в Канаді за обсягами продажу. 235 постачальницьких кооперативів генерують річний дохід в розмірі 6,1 млрд канадських доларів. До складу найбільшого канадського постачальницького кооперативу - United Farmers of Alberta, який існує понад 100 років, входять 120 тис. членів.

Попри велику кількість решта сільськогосподарських кооперативів (виробничі та кооперативи з надання послуг), отримують дохід в сумі близько 600 млн канадських доларів на рік, половина з якого припадає на виробничі кооперативи, розташовані у провінції Квебек.

Як і в ЄС, кооперативи в Канаді є некомерційними організаціями по відношенню до своїх членів, тобто вони діють не в інвестиційних цілях, а з тим, щоб забезпечити надання якісних послуг своїм членам.

Що потрібно для України

В Україні кооперативний підхід усе ще не має популярності серед фермерів та власників ОСГ. Спільна діяльність із закупівлі та збуту є рідкісним явищем через відсутність довіри та конфлікт інтересів між фермерами, нестача професійного менеджменту в діяльності груп та система оподаткування, яка не відрізняє кооперативи від інших форм господарювання. Розвиток обслуговуючої кооперації в Україні залежить від ініціативних і міцних лідерів, вмотивованості окремих членів, консенсусу між зацікавленими сторонами, цілеспрямованої державної політики у питаннях виваженої законодавчої, податкової політики та фінансової підтримки.

Кооперативне законодавство України вже давно потребує оновлення. Сьогодні його найсуттєвішою вадою є безсистемність. Тому робота у цьому напрямку має стати однією із пріоритетних. Базовий Закон України «Про кооперацію» вже давно не є ефективним регулятором кооперативних правовідносин. Більшість його норм перегукуються із Законами України «Про споживчу кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію», він не узгоджується з положеннями чинних Цивільного та Господарського кодексів України.

Податкове законодавство не регламентує специфіки оподаткування кооперативів, зокрема звільнення від податку на прибуток кооперативних виплат. Це спричиняє невідповідність податкового статусу природі та принципам обслуговуючих кооперативів. Крім того, державна політика має бути спрямована не тільки на підтримку наявних кооперативів, а й на створення нових кооперативів перспективних типів. Як свідчить досвід ЄС та Канади, найпотужнішими стають переробно-збутові кооперативи, які додають вартість первинній сільськогосподарській продукції.

За належної підтримки з боку держави, якої на сьогодні, на жаль, немає навіть для вже створених кооперативів, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть стати потужними гравцями на ринку, як це сталося в Канаді та країнах ЄС.

Стаття базована на аналітичному дослідженні «Досвід Канади та країн ЄС у сфері політики з підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів», підготовленому в рамках роботи ініціативи «Розбудова спроможності Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо розроблення та впровадження полі- тики підтримки розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні» Проекту розробки та впровадження публічної політики (PRISM), що фінансується Канадським агентством з міжнародного розвитку (CIDA) та впроваджується Канадським бюро міжнародної освіти (CBIE).

Автори: Валерій БОНДАРЧУК, Джордж Р. АЛКОЛЕЙ, Любов МОЛДОВАН, Сергій КУРДИЦЬКИЙ

Опубліковано в журналі «The Ukrainian Farmer» за листопад 2011 року.


Discuss this article