Ukrainian Belarusian English French German Japanese Lithuanian Polish Russian Spanish Turkish

Використання зерна на зберіганні як застави

В кредитних відношеннях між банком або кредитним союзом та зерновиробником дуже часто головним питанням стає наявність високоліквідної застави для гарантування повернення кредиту. Одним з можливих видів застави є зерно, яке зберігається на сертифікованому зерновому складі та під яке видано подвійне складське свідоцтво.

Використання зерна як застави має певні переваги: можливість отримання фінансових ресурсів без продажі зерна (має сенс якщо володілець очікує подальшого підвищення закупівельних цін на предмет застави, яке в свою чергу перевищить плату за отримання та користування кредитом), швидка оцінка вартості застави на відмінність від с/г техніки та споруд (вартість яких оцінюється додатково експертами), висока ліквідність зерна та ін.

Згідно з Законом "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із наступних складських документів на зерно:

  • подвійне складське свідоцтво;
  • просте складське свідоцтво;
  • складську квитанцію.

При цьому, тільки зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, шляхом застави відповідного свідоцтва може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна.

В свою чергу, та на відмінність від простого складського свідоцтва, подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. Згідно зі статтею 39 Закону "Про зерно та ринок зерна в Україні" тільки володілець обох частин документу має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.

Пропонуємо ознайомитися з юридичними рекомендаціями для кредитних установ щодо зерна (зданого на зберігання за подвійним складським свідоцтвом) як предмета застави, а також зі зразком договору застави зерна. Обидва документи також можна завантажити в форматі MS Word для подальшого використання в роботі кредитної установи.

Рекомендації щодо договору застави зерна

I. Основне законодавство

  1. ст.ст. 572-593, ст.ст.956-966 Цивільного кодексу України;
  2. Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року № 37-ІV;
  3. Закон України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" від 23 грудня 2004 року №  2286-ІV (з урахуванням обмежень, передбачених ч.2 преамбули Закону);
  4. Закон України "Про заставу" від 02 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ;
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно";
  6. Наказ Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно".

II. Особливості договору застави зерна, зданого на зберігання за подвійним складським свідоцтвом

  1. Застава товару (зерна), що зберігається відповідно до договору складського зберігання, здійснюється шляхом відокремлення частини подвійного складського свідоцтва – заставного свідоцтва (варанту) та вручення його заставодержателю.
  2. Передача заставного свідоцтва оформляється не за допомогою акту, підписаного обома сторонами, а за передавальним написом (індосаментом).
  3. Підставою для відокремлення варанту та вручення його заставодержателю є договір застави (у відношенні до зерна, як товару, що зберігається на складі). За допомогою варанту лише "посвідчується" право застави, що випливає з договору застави.
  4. Необхідність укладення такого договору прямо випливає з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва".
  5. Щодо моменту виникнення застави. Відповідно до ч. 3 ст.14 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", застава товару, прийнятого на зберігання за подвійним складським свідоцтвом, виникає з моменту укладення відповідного договору застави, але після відокремлення і передачі заставної частини складського свідоцтва (заставного свідоцтва) від заставодавця заставодержателю.
  6. Щодо ризику випадкового знищення (пошкодження) зерна, що зберігається на складі. Оскільки зерно знаходиться на зерновому складі відповідно до договору складського зберігання, укладеного з власником зерна, відповідно до ст.33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, несе зерновий склад.
  7. Щодо обов’язковості страхування зерна. Зерно, що зберігається на зерновому складі, підлягає обов’язковому страхуванню. Відповідно до ч.7 ст.37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад повинен застрахувати зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, від ризиків випадкової загибелі, пошкодження або втрати за рахунок коштів поклажодавця.
  8. При цьому потрібно звертати увагу на те, як оформлено складське свідоцтво – якщо страхування не було здійснено, на складському свідоцтві робиться напис "Без страхування". У протилежному випадку у страховому свідоцтві зазначається, якою страховою компанією та на підставі якого договору здійснено страхування.
  9. Щодо строку застави. Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" товар, прийнятий на зберігання за подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку його зберігання. Аналогічна норма передбачена у до ч. 6 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Це необхідно врахувати при визначенні строку дії договору застави. Строк зберігання зазначений у подвійному складському свідоцтві. Проте згідно ч.2 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що строк зберігання може бути визначений моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення.
  10. Щодо строку кредитного договору. Ч. 4 ст. 38 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що термін видачі кредиту не повинен перевищувати терміну зберігання зерна.
  11. Щодо деяких прав Заставодавця з розпорядження зерном, яке є предметом застави. Згідно ч.2 ст. 39 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Володілець лише складського свідоцтва (як частини подвійного свідоцтва) має право розпоряджатись зерном, але це зерно не може бути взяте із зернового складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. При цьому, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" передбачено, що володілець складської частини подвійного складського свідоцтва, відокремленої від заставного складського свідоцтва, не має права розпоряджатися цим свідоцтвом без згоди заставодержателя (володільця заставного свідоцтва). Володілець складської частини подвійного складського свідоцтва, відокремленої від заставного свідоцтва, не має права вимагати видачі товару або його частини із сертифікованого складу до припинення зобов'язання, забезпеченого за заставним свідоцтвом.
  12. Щодо контролю за зберіганням зерна. Ч.4 ст.22 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" встановлено, що володілець заставного свідоцтва крім прав, передбачених іншими законами, має право вимагати від сертифікованого складу збереження товару, зазначеного в заставному свідоцтві, яким забезпечується виконання зобов'язань поклажодавця.
  13. Щодо повідомлення зернового складу про заставу. Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", заставодержатель повинен протягом трьох робочих днів письмово проінформувати сертифікований склад, який видав подвійне складське свідоцтво, про прийняття товару в заставу.
  14. Щодо права вимоги володільця заставного свідоцтва. Володілець лише заставного свідоцтва має право вимагати від особи, яка отримала кредит (першого надписувача), повернення всієї суми боргу та процентів, а також застави на зерно на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним (ч. 3 ст.39 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
  15. Щодо звернення стягнення на предмет застави.
    • Володілець лише заставного свідоцтва має право на одержання грошових коштів, які були внесені зерновому складу володільцем складського свідоцтва при отриманні зерна, у разі коли зерно було видано зерновим складом в обмін на відповідне складське свідоцтво. При отриманні грошових коштів право вимоги до першого надписувача заставного свідоцтва закінчується (ч. 4 ст. 39 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
    • Якщо закінчився термін погашення кредиту, зазначеного у заставному свідоцтві, зерновий склад зобов'язаний продати зерно у порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого зерна, за письмовою вимогою володільця заставного свідоцтва. (ч. 5 ст. 39 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
    • Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", у разі невиконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем, забезпечених за заставним свідоцтвом, дії заставодержателя (володільця заставного свідоцтва) регулюються відповідно до Закону України "Про заставу".
  16. Щодо повернення заставного свідоцтва ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЕМ. Згідно із ч.2 ст. 23 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", у разі виконання заставодавцем своїх зобов'язань володілець заставного свідоцтва повинен повернути це заставне свідоцтво заставодавцю.

III. Рекомендації щодо деяких документів, за допомогою яких оформляється застава зерна.

  1. Відповідно до ст.11 Закону України "Про зерно та ринок зерна України", послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність правилам і технічним умовам у відповідній сфері. Для уникнення ризиків втрати, псування та неякісного зберігання зерна при вирішенні питання про надання кредиту під заставу зерна, яке зберігається на зернових складах, необхідно обов’язково вимагати від зернових складів копії сертифікатів на відповідність існуючим правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки.
  2. Основним документом, який підтверджує прийняття зерна і використовується для оформлення відповідної застави, є подвійне складське свідоцтво. Подвійне складське свідоцтво розміщується на аркуші формату А3 . Такі свідоцтва виготовляються як бланки суворої звітності на спеціальному захищеному високоякісному папері. Цей документ повинен мати обов’язкові реквізити, передбачені ст. 38 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". При цьому обов’язкові реквізити повинні бути однаково зазначені у кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва. Документ, що не відповідає вимогам статті 38, не є подвійним складським свідоцтвом. Подвійне складське свідоцтво видається зерновим складом, і має серію та номер. Будь-які виправлення, підчистки та записи, не передбачені законодавством, не допускаються. Бланк подвійного складського свідоцтва скріплюються підписом уповноваженої особи та печаткою зернового складу.
  3. Передавальні написи складських свідоцтв виконуються у точній відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. N 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно". Ненаписаними вважаються індосаменти закреслені або обумовлені. Індосамент, що передбачає право на отримання частини зерна, або передачу права на отримання частини боргу за заставним свідоцтвом вважається недійсним. Не допускається включення до тексту індосаменту будь-яких застережень, приписок, доповнень. Не допускається внесення змін до тексту попередніх індосаментів при здійсненні чергового індосаменту.
  4. Підпис фізичної особи на індосаменті повинен бути нотаріально завіреним.
  5. Будь-які операції із заставним свідоцтвом вважаються недійсними, якщо під час відокремлення заставного свідоцтва від складського не було зроблено запис про зобов’язання за заставним свідоцтвом на обох частинах подвійного складського свідоцтва.
  6. При оформленні застави заставодавець надає заставодержателю виписку з реєстру складських свідоцтв про те, що подвійне складське свідоцтво є дійсним і не втрачалося. Строк дії виписки з реєстру складських свідоцтв становить три календарних дні, упродовж яких сертифікований склад припиняє операції щодо зазначених у ній товарів та сертифікатів.

Зразок договору застави (версія станом на 07.04.2009) можна завантажити в форматі MS Word для використання в діяльності спілки.


Discuss this article