Порука є одним із найефективніших способів забезпечення зобов'язань за кредитними договорами. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником.
Даний вид договору не є нововведенням, а має дуже давню та багату історію використання. Найдавніший договір поруки, про який відомо сьогодні, був укладений ще у Месопотамії в 2750 році до н.е. На стародавній дошці записано, що фермер, якого призвали на службу до правителя не мав, відповідно, можливості доглядати власні поля. У зв'язку з цим, він уклав угоду з іншим фермером, який погоджувався обробляти його поля і сплачувати за таке право половину вирощеного врожаю. Для того, щоб гарантувати собі отримання вказаної плати, фермер-власник землі звернувся до місцевого купця, який поручився за фермера-орендаря. Таким чином було реалізовано суть договору поруки.
Використання даного виду забезпечення, так як колись у Месопотамії, є і в даний час особливо доцільним для сільськогосподарських виробників, зокрема виробників зерна - фермерських господарств чи інших суб'єктів, які хочуть скористатись послугами небанківських фінансових установ, переважно кредитних спілок.
Кредитні спілки надають кредити тільки своїм членам, а ними можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак (проживання на певній території, належність до певної громадської, релігійної чи іншої організації, спільне місце роботи, інше) та мають повну цивільну дієздатність.
Отже, серед виробників зерна скористатись послугами кредитних спілок зможуть тільки фермери-одноосібники. Юридичним особам - фермерським господарствам, приватним підприємствам, ТОВ така послуга безпосередньо недоступна, хоча Законом України "Про кредитні спілки" передбачена можливість отримувати кредити від імені членів кредитної спілки також фермерським господарствам та приватним підприємствам, які знаходяться у їх власності. Однак, механізми такого кредитування до цього часу не врегульовані і такі кредити не надаються.
Дієвим законним виходом із такої ситуації є застосування договору поруки між трьома особами, який дозволить найповніше закріпити права та обов'язки учасників правовідносин. Сторонами такого договору є кредитор – кредитна спілка, боржник (позичальник) – член кредитної спілки (фізична особа) та поручитель – фермерське господарство.
Отже, власник фермерського господарства може отримати кредит як фізична особа – член кредитної спілки та внести залучені кошти для бізнесової діяльності власного господарства, яке через механізм договору поруки гарантує повернення даного кредиту.
Даний механізм уже використовується і демонструє свою ефективність у відносинах з кредитуванням дрібних та середніх виробників зерна кредитними спілками.
Пропонуємо завантажити проект договору поруки та коментар до нього (в форматі MS Word), розроблений спеціально для кредитних спілок, для подальшого використання в роботі кредитної установи.